Робота педагогічного колективу над єдиною науково-методичною проблемою

Однією із важливих форм трансформації педагогічної науки та передового досвіду в практику роботи навчального закладу є концентрація зусиль педагогічних колективів на єдиній науково-методичній проблемі закладу.
Опрацювання науково-методичної проблеми означає зміни змісту освіти, освоєння нетрадиційних дисциплін, пошук оригінальних методик із розділів програм. Усе це спрямовує на дослідницьку науково-пошукову роботу, на пошуки більш досконалих педагогічних технологій.
При аргументованому виборі єдиної науково-методичної теми та цілеспрямованій роботі з тієї чи іншої проблеми вона мобілізує, організовує, робить цілісним увесь педагогічний процес.
Окреслимо вимоги до визначення пріоритетних завдань або теми (проблеми).

Першою вимогою до визначення науково-методичної теми (проблеми) педагогічного колективу конкретного закладу є актуальність теми для діяльності конкретного педагогічного колективу, відповідність розвитку педагогічного колективу реалізації конкретних завдань, що випливають із науково-методичної теми.
Другою вимогою до визначення теми має бути співзвучність її сучасним педагогічним ідеям.
Третьою вимогою є вибір теми, який має проводитись колегіально всім педагогічним колективом.
Четверта вимога — науково-методична тема закладу має охоплювати як навчальну, так і виховну роботу, тобто весь освітній процес.
Шоста вимога — обрана науково-методична тема не повинна бути загальною або виключно міською, вона має пронизувати всі форми внутрішньо садової науково- методичної роботи [2].

П’ята вимога — вивчення якісного складу педагогів — необхідна умова для науково обґрунтованої розробки головних напрямів, змісту та методів організації педагогічної майстерності кожного педагога.
Визначена науково-методична тема (проблема) закладу розрахована на реалізацію її педагогічним колективом протягом кількох років (як правило, 3—5 років). Все залежить від спеціалізації питання, його повноти впровадження, очікуваних результатів.
Для ефективної роботи над науково-методичною проблемою необхідно ретельно спланувати роботу щодо її реалізації, включивши систему заходів у річний план роботи закладу.
Логічним буде завершення попередньої та визначення нової науково-методичної теми наприкінці навчального року.
Єдина тема повинна знайти своє віддзеркалення у всіх формах науково-методичної роботи в закладі.
Роботу з реалізації науково-методичної проблеми освітнього процесу рекомендовано проводити за такими етапами:
І етап – психолого-педагогічна підготовка до впровадження теми.
1. Аналіз літератури з теми.
2. Загальна теоретична підготовка педагогічного колективу до впровадження у практику нових наукових ідей, концепцій, рекомендацій здійснюється через лекційно-практичні заняття (з питань впровадження науково-методичної теми в закладі).
3. Аналіз досвіду практичного впровадження з теми.
4. Опис особистого досвіду кожного члена педагогічного колективу в межах обраної теми.
Завершується теоретичний етап проведенням моніторингових досліджень щодо результативності трансформації освітньої ідеї у практичну діяльність тих педагогів, які створюють передові педагогічні досвіди.

Однією з ефективних умов впровадження теми в роботу є систематична освіта педагогів.
ІІ етап — організація дослідницької роботи.
1. Обґрунтування вибору проблеми, визначення її місця у системі важливих ідей і закономірностей методики.
2. Розробка творчою групою моделі впровадження:
• визначення змін у функціях педагогічних кадрів усіх категорій;
• коригування діяльності учасників;
• виявлення специфічних засобів реалізації завдань моделі.
3. Створення творчих груп, створення рекомендацій.
4. Організація роботи теоретичного семінару і залучення до роботи методичних об’єднань.
5. Проведення методичних консультацій.
На даному етапі творча група розробляє практичні рекомендації щодо втілення науково-методичної проблеми в практичну діяльність закладу. Ці рекомендації мають носити конкретний характер. Вони дають відповідь на запитання: на які очікувані результати слід чекати?

Щодо організації роботи теоретичних семінарів, то як правило, такі семінари-практикуми складаються із трьох частин:

1. Теоретична (лекція, доповідь, повідомлення тощо).

2. Семінарська частина (семінар, обговорення тощо).

3. Практична частина (практичний показ досвіду в дії: відвідування різноманітних заходів тощо).

На цьому етапі важливим є поточний аналіз та управління процесом впровадження науково-методичної проблеми:

1. Адміністративний контроль роботи колективу над науково-методичною проблемою:

• аналіз інформації щодо впровадження;

• планування контролю за впровадженням науково-методичної теми.

2. Організація семінарів, лекцій, конференцій, відкритих заходів для узагальнення досвіду роботи.

3. Контрольно-аналітична діяльність методичних служб.

4. Порівняльний аналіз проблематики теми та поступальної роботи педагогічного колективу над темою зі станом її розробки в науці та результати на практиці.

ІІІ етап — втілення науково-методичної проблеми в практику роботи.

1. Проведення відкритих заходів педагогами.

2. Вивчення адміністрацією закладу шляхів реалізації педагогами закладу даного питання через відвідування занять, інших заходів.

3. Надання допомоги тим працівникам, в яких є утруднення з вирішення проблеми. 4. Вивчення результативності втілення проблеми через анкетування.

5. Стимулювання діяльності педагогів.

6. Експертна оцінка реального досвіду.

На практичному етапі відбувається впровадження досвіду реалізації нової педагогічної ідеї (на базі розроблених і уточнених рекомендацій) у масову практику колективу. Це надзвичайно складний і відповідальний етап у системі роботи щодо трансформації ідей педагогічної науки.

Варто відзначити, що результати діяльності закладу щодо реалізації науково-методичної проблеми у значній мірі залежать і від позиції самих педагогів, від їхнього ставлення до нововведень, бажання їх впроваджувати.

ІV етап — систематизація та узагальнення, підведення підсумків.

1. Систематизація матеріалу, напрацьованого колективом із даної проблеми. Оформлення результатів дослідження у вигляді методичних порад, випуску методичних посібників тощо.

2. Проведення конференцій і творчих звітів.

3. Звіт адміністрації закладу перед колективом про результативність упровадження проблеми закладу в практику роботи кожного педагогічного працівника.

4. Як результат роботи над єдиною науково-методичною проблемою може бути: удосконалення змісту, форм і методів методичної роботи в закладі; підвищення педагогічної майстерності, творчого потенціалу колективу, формування нових традицій закладу і т.д...

Узагальнюючий етап передбачає з’ясування результативності роботи щодо впровадження в практику нової наукової ідеї та передового педагогічного досвіду. Тут необхідно одержати вичерпну інформацію про фактичний стан справ у цій царині.

Пам’ятка повинна бути конкретною, щоб вивела на об’єктивну оцінку результатів роботи. Варто відзначити, що оцінку роботи закладу про стан упровадження досягнень науки, передового досвіду можуть здійснювати лише ті, хто компетентний у даному питанні.

Висновки про результати роботи над проблемою оцінюються на основі аналізу таких питань:

- глибина осмислення педагогічними працівниками суті нової педагогічної ідеї; - кількісний показник членів педагогічного колективу щодо трансформації нової педагогічної ідеї в практичну діяльність;

- які зміни відбулись у професійній компетентності педагогів, на скільки глибоко вони осмислили суть нової ідеї?

Підбиття підсумків роботи над єдиною науково-методичною проблемою здійснюється під час засіданні педагогічної ради, методичної конференції. При цьому виробляються і ухвалюються рекомендації. Педагогічно спрямована на діагностичній основі організація роботи над єдиною науково-методичною проблемою в закладі, як показує досвід, дає змогу: повніше використати творчий потенціал колективу, досвід більшості педагогів, вдосконалити їхню професійну майстерність. Підбиття підсумків роботи може бути у формі підсумкового наказу, рішення педагогічної ради, методичного посібника тощо. При завершенні всіх етапів роботи над науково-методичною проблемою закладу визначають іншу.

Орієнтовні структурні елементи картки інноваційної діяльності щодо роботи педагогічного колективу над єдиною методичною темою (науково-методичною проблемою):

1. Назва науково-методичної проблеми.

2. Суб’єкти (учасники) інноваційної діяльності щодо реалізації єдиної науково-методичної проблеми: (прізвище, ім’я, по батькові керівника та методиста, вказати ким вони є по відношенню до даної інновації: розробник, користувач; повна назва закладу освіти, адреса, телефон, E-mail, список учасників у даній роботі).

3. Наказ по закладу, що регламентує проведення інноваційної діяльності щодо реалізації єдиної науково-методичної проблеми.

4. Визначення термінів реалізації науково-методичної проблеми.

5. Продукти, напрацьовані у процесі реалізації теми: - методичні посібники, програми; - конференції, педради, семінари, тренінги; - випуск методичних бюлетенів, публікації з досвіду роботи над проблемою; - звіт про результати роботи над єдиною темою на науково-методичній раді методичного центру.

6. Результати роботи педагогічного колективу над науково-методичною проблемою на даному етапі (це може бути: формування нових традицій закладу; підвищення педагогічної майстерності, творчого потенціалу педагогів; використання набутого досвіду більшістю педагогів колективу; удосконалення змісту, форм і методів методичної роботи в закладі; високий рівень навчальних досягнень)


На допомогу педагогічному працівнику ПТНЗ:

Web-портал лабораторії електронних навчальних ресурсів Інституту професійно-технічної освіти НАПН України для педагогічних працівників ПТНЗ: http://profua.info/
Кiлькiсть переглядiв: 39